Стан сильної закоханості трохи нагадує хворобу та дуже сильно – стан сп’яніння та залежності. Людина перебуває під постійним впливом такого гормонального коктейлю, що не може спати, їсти, зосереджуватись на роботі чи якихось складних задачах. Її думки постійно прив’язані до певного об’єкта, вона втрачає здатність контролювати свої емоційні прояви. Не дарма нашою фізіологією передбачено, що за умови нормального перебігу закоханості, гормони збудження, які змушують шукати, діяти, завойовувати, тріпотіти і радіти, поступово змінюються гормонами тихого щастя, заспокоєності та прихильності. Відбувається це після того, як двоє людей зблизилися, їхній сексуальний зв’язок став міцним, а емоційний фон вирівнявся.
На весь цей процес організм відводить нам від одного до трьох років. Цього часу, як правило, вистачає на те, щоб добре пізнати один одного, перейти до сексуальних контактів, з’єднатися в сім’ю, а найчастіше – і завести першу дитину. Після цього гормональна буря стихає, і люди можуть знову дивитися навкруги або вглиб себе, концентруватися на різних задачах, розвиватися і вивчати світ.
Чому саме від року до трьох? Тому що, залежно від індивідуального запасу міцності, якщо закоханість триватиме довше, наша нервова система може просто не витримати розпалу пристрастей. Вона починає сигналізувати про своє виснаження нервовими зривами, розладами та хворобами.
А що ж робити, якщо рік-два пройшли, а до сексуальної стадії з предметом своїх симпатій ви так і не перейшли? Що, якщо ваш обранець уже зайнятий? Що, якщо ви йому взагалі не подобаєтеся? Чи секс виявився випадковим, і створенням сім’ї не закінчилося? Що, якщо навіть надії такої немає, а лише віра в диво? Розпал пристрастей не спадає, а розрядка все не настає...
Що далі – багато хто знає і без мене, на власному досвіді. Та сила, яка підносила в небеса блаженства, тепер починає терзати і мучити. Цей болісний етап, може настати, звичайно, набагато раніше. Іноді кількох місяців буває достатньо, щоб людина вже відчула, що таке відмова і покинутість. І хоча він (або вона) у відмові жодним чином не винні, але почуття цьому суперечать. Людина мучиться від горя та приниження, і все одно не може зупинити своє наслання. Один із допитливих Західних Університетів проводив дослід, коли сканували мозок кількох добровольців, які страждали від нерозділеного кохання. Виявилося, що коли людина згадує і “смакує” свої емоції, своє горе, у її мозку активуються зони болю. Муки при цьому можна порівняти із зубним болем середньої тяжкості. Тобто не смертельно, але жити неможливо…
Але не треба думати, що закохана людина є лише заручником обставин. Починається багаторічна гонка за предметом обожнювання не тоді, коли людина безпосередньо закохалася … Починається, коли вона отримує відмову (не важливо, прямо чи опосередковано), але вирішує продовжувати “любити”. Формально людина дає свою згоду на весь наступний процес страждань. Тут не зайвим буде навести приклад того ж невтомного Західного Університету, який вивчав процеси в мозку добровольців. У ньому брали участь сильно закохані люди (що підтверджувалося тестами) та люди, які страждали від різних негативних любовних переживань. Зокрема, ревнощів, зрад, образ, відсутності почуття у відповідь. Висновок був досить жорсткий. У той час, коли людина відчуває будь-які негативні почуття, нібито пов’язані з “любов’ю”, у неї активовані зовсім інші ділянки мозку, ніж у тих, хто дійсно закоханий. Тобто ці почуття жодним чином не пов’язані з коханням. Переживаючи болісну прихильність, людина обрала не любов, а негативне почуття, яке підходить до її душі. Кохання – лише виправдання, яке вона знаходить.
Безнадійно закоханій людині здається, що предмет її обожнювання – це ідеал і її єдина Велика любов; ніхто інший ніколи не дасть йому такої глибини почуттів, як ця людина. Іноді справа сягає цілком неадекватного сприйняття дійсності, нав’язливих станів чи депресій. (Я маю на увазі справжній медичний діагноз, а не те, що зараз прийнято називати “депресіями”.) Тобто негармонійний перебіг закоханості загрожує вже фізичному та психічному здоров’ю людини.
Хоча так буває не завжди. Найчастіше настає згасання буйства гормонів, але зв’язка і залежність не слабшають, що призводить до таких моделей поведінки, які в народі називають “самотність” або “важка доля”.
Обидва сценарії розвитку подій за умови збереження зв’язку з людиною, яка вас не любить, виглядають погано. Тому єдиною можливістю для закоханої людини вийти із ситуації переможцем є “зірватися з гачка”. І, звичайно, зрозуміти, що привело вас у подібну ситуацію, щоб не опинитися там знову. Хоча існує певний тип людей, які проходять через кілька “нерозділених” відносин з різними людьми, і все одно бувають не в змозі зробити висновки і захистити себе від цього.
Причини нерозділеної закоханості
Першою помилкою людини є те, що такі відносини взагалі допускаються. А частіше – вони ще й наполегливо шукаються, підбираються. Поруч можуть бути на вибір два або більше варіантів зав’язати відносини, але людина наполегливо вибере той, який завдасть їй найбільших страждань. Це можна спостерігати на собі. Якщо було декілька випадків нерозділених стосунків, згадайте, чи були у вас варіанти і з яких причин ви вибрали саме ту людину, з якою потім настраждалися.
Причина тривалого нерозділеного кохання досить банальна – це низька самооцінка. Впевнена у собі людина засмутиться через відмову і відразу закриє для себе цю тему, знайде спосіб переключитися. І вже точно, не смакуватиме свої страждання. Але сказати про це людині – все одно, що нічого не сказати. Багато хто погодиться, визнає проблему, але допомогти собі буде не в змозі, як кардіохірург не може зробити сам собі операцію на серці. Для подолання цих проблем слід шукати спеціаліста, психотерапевта. Буває, що від розуміння людину відокремлює всього один невеликий крок, який вона не може зробити, оскільки напрямок видно з боку, але не зсередини особистості. Але частіше людині потрібна тривала терапія, як при реабілітації після тривалої хвороби. Якщо людина вимотана своїм горем, навіть звернення по допомогу вимагає від неї значних зусиль.
Коли з якихось причин звернутися до фахівця не виходить чи не хочеться, починати вирішувати проблему заниженої самооцінки самостійно потрібно із саморозвитку, підкорення якихось нових вершин у своєму житті. Професійне зростання або навчання для такої мети підходить якнайкраще. Це вимагатиме мобілізації сил, концентрації, займе багато часу, але водночас зможе відволікти, збагатить і дозволить зародитися самоповазі.
Другою причиною вступу до нерозділених відносин є втеча від реальності. Заводячи собі “уявного коханого”, ви знімаєте з себе відповідальність за своє особисте життя, адже стосунки у вас “ніби є”, ви “ніби спробували”. Фактично для всіх навколо ви “зайняті”, можливим претендентам на своє кохання відмовляєте. І за наявності усіх цих непрямих підтверджень, відносин насправді точно немає. Ця гра і називається втечею від реальності. Навіть якщо вам здається, що ваше єдине бажання – це реальні відносини, слід спочатку відповісти собі на запитання:
• Чому ви обрали таку “віртуальну” форму стосунків?
• Чи готові ви до створення сім’ї, відповідальності?
• Ви дійсно хочете пізнати реальну людину чи вам важливіше “любити” якусь свою проекцію, казковий образ?
На всі ці питання відповісти собі чесно досить складно. Але зробити це дуже важливо, якщо, звичайно, вас цікавить результат.
Практичні поради. Як позбутися нерозділеного почуття
Зовсім позбутися нав’язливої прихильності до людини досить непросто. Адже, перш за все, потрібно відмовитися від думки, що ви маєте справу з Великим Коханням, а тут все ваше єство почне чинити опір і впиратися. Хто ж боротиметься з таким святим почуттям як Кохання? Ось подолати хворобу – набагато легше. Тому насамперед постарайтеся налаштувати себе (хоча б на рівні свідомості), що ви маєте справу з хворобою, відхиленням від норми.
Якщо процес свіжий (від кількох місяців до півроку) – добре допомагає народний рецепт “клин клином вибивають”. Тільки “вибивати” треба, спираючись уже на якісь інші, бажано, нові принципи вибору партнера, щоб не вийшло, що ви міняєте “шило на мило”. Тому використовуйте в якості початкового “клина” свою професійну діяльність або навчання і приділіть деякий час аналізу ситуації. Пропоную вам також зробити кілька вправ, а потім вже починати активно поглядати навкруги.
1. Постарайтеся на якийсь час повністю виключити людину зі свого життя. Якщо ви разом працюєте, скористайтесь відпусткою. Якщо гуляєте в одній компанії, перестаньте гуляти. Якщо ваші зустрічі автономні і відбуваються за взаємною згодою, припиніть давати на них згоду. Якщо ж ви самі ініціюєте зустрічі, дайте собі слово протягом тижня (або місяця) їх не ініціювати. Після цього у вас з’явиться можливість об’єктивніше, без засліплення, подивитися на людину та ваш зв’язок з нею. Використовуйте цей час для того, щоб зробити наступне.
Називається вона “Два списки”. Коли у вас буде достатньо часу, сядьте та вдумливо запишіть на папері ті якості, які ви приписуєте своїй коханій людині. Пишіть спочатку ті якості, які вам подобаються, а потім ті, які абсолютно не подобаються. Записуйте і прості людські характеристики, наприклад: “Він колупається в носі”, “Він схиблений на чистоті”, “Вона соромиться своїх вух”, “Вона постійно міцно стуляє губи, як моя бабуся”. Цей список допоможе вам зрозуміти, чи не занадто ви ідеалізуєте свого коханого, і допоможе побачити за вигаданим образом реальну людину, зі своїми дрібними особливостями та характером.
А тепер другий список. Якості, які вам подобаються, перепишіть на чистий аркуш паперу, але дайте йому такий заголовок: “Список якостей, які має мій чоловік/моя дружина” (не важливо, чи є вони в реальності, чи ще ні) і перед усіма пунктами напишіть: “Я живу у стосунках з чоловіком, який мене любить” або “ із жінкою, яка мене любить”. Цей список стане вашим запитом на знайомство з такою людиною. Окрім вже написаних якостей, доповнюйте список іншими якостями, яких вам не вистачало у ваших минулих односторонніх стосунках. Наприклад, “мій чоловік вірний мені”, “він поважає мене”, “він цінує моє ставлення до нього”.
Цей другий список, що описує уявну людину, допоможе зрозуміти: чого, яких саме відносин вам насправді хочеться. Якщо ключовими якостями стали “відповідальність”, “повага”, “порядність”, стане зрозуміло, що нинішній обранець вам не зможе їх дати.
Якщо ж відносини, що обтяжують вас, тягнуться роками, на жаль, ці методи навряд чи зможуть суттєво допомогти. Образно кажучи, перелічені засоби – це ліки при застуді, що починається, але ніяк не при запущеному запаленні легенів. У разі, якщо стосунки вже випили з вас “усі соки”, “зайшли в глухий кут”, у них “немає надії”, вони роблять вас глибоко нещасним, ви відчуваєте, що інших відносин у вас вже може і не зав’язатися, прошу вас, не відкладаючи, зверніться по допомогу. Хороші психотерапевти є у будь-якому великому місті. Ви витрачаєте найкращі роки свого життя на страждання – це не дасть гарного врожаю у майбутньому. Подбайте про себе, поверніть собі своє життя. І тоді, обертаючись назад, ви сприйматимете свій гіркий досвід лише як “чорну смугу”, а не як головну трагедію свого життя. Колись ви обов’язково знайдете всі можливі відповіді на свої питання і розберетеся у всьому. А поки що просто постарайтеся не здаватися! Постарайтеся повірити, що вихід із ситуації є, і їх навіть декілька. Просто побачити їх можна трохи під іншим кутом зору.
